Згадуючи Володимира Іванціва

10 липня минулого року пішов з життя відомий письменник-краянин, член Національної спілки письменників України Володимир Іванців. Його творчість пронизана безмежною любов’ю до життя, до людей, до України.

Моє знайомство з Володимиром Іванцівим відбулося наприкінці 80-х років минулого століття. Відомий письменник і громадський діяч приходив у бібліотеку-філію №9, щоб у читальній залі почитати «Літературну Україну», попрацювати з книгами з літературознавства, енциклопедіями та просто поспілкуватися. У бібліотеці проходили цікаві творчі зустрічі Володимира Панасовича зі старшокласниками шкіл №6 та 16, він неодноразово був головою журі конкурсів читців-декламаторів поезій українських письменників.

Після виходу в 2006 році дитячої книжечки «Трички-брички» до поціновувачів творчості поета приєдналися читачі-дошкільнята та учні молодших класів. Успіх видання засвідчив глибоке знання дитячої психології, адже пан Володимир був зразковим батьком і неперевершеним дідусем. Його діти, а потім і онуки, ставали головними героями і першими читачами поетичних творів. Вірші «Кольорові олівці» і «Паперовий кораблик», «Краповальс» і «Кудикова гора», «Котячі хитрощі» і «Синичка» зачаровують своєю неповторною простотою і вишуканістю. «Трички-брички» і веселі три лисички-сестрички підкупляють щедрістю, бо «продають смачні сунички повний кухлик за п’ятак, а малесеньким за так». «Іваніана» на весь світ прославляє наш рід, бо «ми в цілім світі знані – Іванівські Івани!». А вірш «Спадок» про Шевченків «Кобзар» ще раз нагадав про великий і непереборний дух поета-українця, про його безмежну любов до Батьківщини, бажання бачити її вільною і незалежною:

Коли прочитаєш цю книгу, мій сину,

То знатимеш долю свою – Україну;

Якщо не минеш ані титли, ні коми,

Не віддаси України нікому!

Катерина Волинець.