Слово про Берегиню

Берегиня… У кожного, хто чує це слово, виникають різні уявлення та свої особливі спогади. Рідна матуся, батьківська домівка, тихі розповіді стареньких бабусь про молоді роки, особлива мова та пісні…

На зустріч з однойменною книгою – народознавчим часописом В.Скуратівського «Берегиня», до бібліотеки-філії №2 завітали читачі – члени клубу «Осіннє золото».

Кожний учасник заходу розповів, що для них є Берегиня. Це матір, мала батьківщина, Україна. Хтось береже вишиті пращурами рушники та сорочки, хтось – старовинні образи, які оберігають рід протягом багатьох десятиліть і передаються з покоління в покоління, а дехто їде до батьківської хати, щоб напитися найсмачнішої води з криниці та постояти під старою яблунею, де пройшло дитинство.

Спогади та обговорення уривків з книги перенесли присутніх у незабутній світ дитинства, юності, молодості…

Читачі дійшли спільного висновку, що у кожного своя Берегиня і потрібно її цінити та оберігати, адже вона є не лише чимось матеріальним, але й духовним світом кожної української родини.

Юлія Животівська.

• 888
• 0

Поділись з друзями: